Через два роки, коли Україна, відповідно до міжнародної угоди «Женева-2006», має офіційно перейти з аналогового телебачення на цифрове, близько 130 регіональних і місцевих мовників опиняться під загрозою закриття, їхня подальша діяльність в ефірі неврегульована і шансів вижити після втрати частотного ресурсу небагато. Таку перспективу бачить Незалежна асоціація телерадіомовників (НАМ), яка провела ревізію вільних і задіяних частот і склала дорожню карту використання радіочастотного ресурсу України в контексті впровадження цифрового мовлення в Україні та світі.
На думку НАМ, наразі сьогодні держава не пропонує сценарію розвитку регіональних мовників, навіть попри те, що деякі з них мають ліцензію до 2017-2019 року і, відповідно, сплатили ліцензійний збір за право мовити на цей період. Утім, є кілька варіантів вирішення цих проблем, і за бажання їх можна втілити.
Що в дорожній карті?
Дорожню карту використання радіочастотного ресурсу України на замовлення НАМ розробив незалежний експерт у сфері телекомунікаційних послуг Олександр Слинкін. Дослідження вартістю 24 тис. грн проведено на підставі аналізу Державного реєстру телерадіоорганізацій України (станом на жовтень 2012 року), рішень Національної ради з питань телебачення та радіомовлення та Плану цифрового мовлення «Женева-2006». Керівник Центру законодавчих ініціатив НАМ Ольга Большакова звертає увагу, що вся база частот є в УДЦР, однак державне підприємство не готове поділитися цієї інформацією, тому асоціація була змушена шукати інших експертів.
Оскільки майже всі загальнонаціональні мовники отримали місця в мультиплексах «Зеонбуду» і в цьому сегменті ринку істотних проблем із продовженням мовлення після відключення аналогового ТБ не передбачається, НАМ детально вирішив зупинитися саме на проблемах регіональних телекомпаній.
Карта дозволяє побачити статус кожної регіональної компанії, термін дії її ліцензії, потужності передавачів, канали мовлення, частотний ресурс та перспективи його збереження після цифровізації відповідно до плану «Женева-2006», каже виконавчий директор НАМ Катерина М'ясникова.
У дослідженні, за словами пані Большакової, також є інформація про ті частоти в різних цифрових зонах, які не містяться в плані «Женева-2006», однак використовуються «Зеонбудом». «Наприклад у 38-й зоні "Зеонбуд" використовує чотири додаткові частоти, які не передбачені "Женевою". Щодо цих частот у нас немає чіткої публічної відповіді УДЦР, на яких умовах вони отримані», - повідомила вона.
Найперше питання - чи отримано їх на постійній основі, чи на тимчасовій. Адже, нагадує пані Большакова, відповідні служби сусідніх держав раніше запевняли, що не координуватимуть частот, не передбачених «Женевою-2006». Якщо ж виділені частоти є тимчасовими, їх має бути відключено 2015 року. «Якщо ми їх отримали на постійній основі, то дуже хотіли б дізнатися, за які гарні очі. Звісно, жодна держава не віддасть безкоштовно свій частотний ресурс. Тобто ми віддали їм за це якийсь інший свій частотний ресурс. Який?» - цікавиться пані Большакова.
На думку представників НАМ, зробити ситуацію зрозумілішою могло би створення єдиного реєстру використання частот, із якого було б зрозуміло, які саме частоти віднесено на телемовлення, які - на мобільний зв'язок, а які віддано спецслужбам. Такий реєстр міг би створити УДЦР, однак для цього потрібне розпорядження Кабінету Міністрів.
130 компаній можуть не пережити цифрового переходу
За даними дослідження НАМ, із 298 регіональних телекомпаній, які зараз здійснюють мовлення, 158залишилися без місця в мультиплексах. Серед них 98 місцевих мовників навіть не брали участі в конкурсі Нацради через високі ціни на послуги оператора. Ці телекомпанії працюють на 216 частотах.
В усіх цих компаній є чинні ліцензії на аналогове ефірне мовлення, тож вони, на думку НАМ, підкріплену українським законодавством, мають право переоформити ліцензії на власних частотах на цифрові. «Для цього необхідно тільки подати заяву в Нацраду. Однак закон писався ще тоді, як ніхто не знав, що таке "Женева-2006". Відповідно, в авторів закону була ілюзія, що всі частоти, які використовуються в аналогу, можна буде переконвертувати в цифру й кожен мовник зможе створити на ній свій маленький мультиплекс, переоформити ліцензію і щасливо працювати в цифрі», - каже пані Большакова.
Та відповідно до регіонального плану «Женева-2006», після 2015 року переконвертувати для мовлення в цифрових стандартах і використовувати надалі частоти зможуть лише 28 телекомпаній (31 частота по всій Україні). Тобто частотний ресурс решти 130 компаній буде залучено під інші цілі, а отже, в них не залишиться ресурсу для ефірного мовлення. При цьому навіть у щасливчиків проблему з мовленням не вирішено: деякі телекомпанії, наприклад ZIK, мають кілька аналогових ліцензій, але переконвертувати в цифру можна буде лише одну з аналогових частот, при цьому не завжди основну. У випадку із ZIK ця частота не у Львові.
Деякі регіональні та місцеві мовники використовують загалом 15 частот, які не увійшли до «Женеви-2006», - це діапазон 1-5-го ТВК. Тобто теоретично їх можна використовувати для аналогового мовлення після 2015 року. «У них немає певних строків на використання. Теоретично ці частоти в майбутньому мають піти під цифрове радіо. Але план переходу на радіо відкладено», - пояснює пані Большакова.
Проте використання цих частот може спричинити проблеми на міжнародному рівні. «Переконвертація їх у цифру залишається під питанням. Тому що це - в міжнародній компетенції. УДЦР має звернутися до сусідніх країн, і яку вони дадуть відповідь - невідомо. Тому що ніде не передбачено, що ці частоти будуть конвертовані для цифрового телебачення», - додала пані Большакова. Хоча в держави законних підстав відібрати ці частоти в телекомпаній, на думку представників НАМ, немає. Втім, цифрове мовлення створює завади для аналогового. І в прикордонних зонах сигнал аналоговиків глушитимуть мовники сусідніх держав, а в центральних регіонах - українські цифрові мовники. «Держава може й не забирати ці ліцензії. Працюйте, дорогий ZIK, аж до 2019 року, ви нам не заважаєте. Дарма, що вас ніхто не почує й не побачить», - сумно іронізує пані Большакова.
Варіанти розвитку для регіональних і місцевих мовників
За такої ситуації представників НАМ непокоїть майбутнє регіонального мовлення, а також бентежить позиція держави, яка «навіть не взяла нас себе сміливість зібрати ці 130 телекомпанії і повідомити про те, що після 2015 року їм доведеться закритися», - підкреслила пані Большакова.
Механізми врегулювання ситуації є, кажуть у НАМ, хоча часу для їх упровадження залишається обмаль.
Насамперед це справедливий розподіл вільних місць у наявних цифрових мультиплексах.
«Усі проблеми в цифрі створено штучно, тому що в нас у кожному мультиплексі передбачено місця для двох каналів у високій чіткості (HD) - це у 2-2,5 разу більше ресурсу, ніж потрібно для трансляції каналів у стандартній чіткості. Цей ресурс зараз не використовується. Наскільки ми розуміємо, його тримають для платних телеканалів, - розповідає пані Большакова. - Але наша позиція така: якщо в нас гинуть 2-3 обласні вітчизняні телекомпанії, то віддавати цей ресурс під платні телеканали неправильно. Його б вистачило і на платні, і на регіональні канали».
Ще один варіант - впровадження передавачів малої потужності.
«Це так звана технологія білих плям. У наявному частотному ресурсі легко знайти місця, де вписується передавач маленької потужності, що, приміром, покриває райцентр. Це дуже дешева та вигідна державі технологія. На будь-якому з 8 мультиплексів у кожному регіоні знайдеться така пляма», - наголошує пані Большакова.
На думку пані М'ясникової, загалом можна створити близько 90 мультиплексів у містах із населенням понад 50 тисяч осіб. Їх можуть розбудовувати самі мовники, і вони недорогі. НАМ оцінює їхню вартість у 15-40 тисяч доларів, що в порівнянні з цінами «Зеонбуду» - дуже дешево.
Однак такий варіант, за словами пані М'ясникової, підходить лише для невеликих компаній, які працюють, скажімо, в Мелітополі, Ізмаїлі, Бердянську, Лисичанську тощо. Для більших телекомпаній актуальним було би створення обласних мультиплексів. Адже «Женевою-2006» передбачена можливість восьми мультиплексів, а на сьогодні «Зеонбуд» запровадив лише чотири.
«В Одесі удвічі більше цифрових частот, ніж в інших частинах України, і найбільша кількість регіональних мовників - 11. Там уже створено Одеським РТПЦ додатковий мультиплекс. Однак наразі є проблема з його легалізацією, адже вони впродовж трьох років намагаються отримати право на мовлення. Швидше за все, такі справи вирішуватимуться в судах», - зазначила пані Большакова. Також багато регіональних мовників у Харкові.
Ще одним варіантом розвитку місцевих телекомпаній може бути мовлення в кабелі. Втім, цей шлях (як, власне, й супутникове чи інтернет-мовлення) не може задовольнити телекомпанії. Адже, за словами пані Большакової, мовники повинні мати технічну незалежність, бо інакше під тиском кабельних операторів місцева влада зможе впливати на їхній контент.
Саме тому НАМ розробила ще один варіант для місцевих телекомпаній - законодавче закріплення нового статусу мовника - «місцеве громадське мовлення», що надасть врегульоване право на присутність у кабельних мережах.
«Такий статус мовлення є в країнах Західної Європи і в США. Це компанії, які обслуговують інформаційні потреби кожного міста та його невеликої громади. Відповідно до наших пропозицій, такі компанії мають обов'язково ретранслюватися в місцевих кабельних мережах. Вони мають неприбутковий статус і заробляють гроші, щоб покривати свої витрати», - наголошує пані М'ясникова. Цей варіант асоціація запропонувала робочій групі, яка зараз готує нову редакцію закону «Про телебачення та радіомовлення».
Очевидно, що регіональні й місцеві телекомпанії мають шанси вижити після «цифрового апокаліпсису». Залишилося основне - об'єднати зусилля й переконати державні відомства підтримати запропоновані варіанти розвитку.
