Ладога був перший радянський ДМХ передавач великої потужності який працював на металокерамічних тетродах. Розробка ВАТ НПО ім. Комінтерна (С.-Петербург). Потужність відео була 25 кВт, звуку 2,5 кВт, два напівкомплекти, 21-39 ТВК. Передавач мав низькі якісні та енергетичні показники у порівнянні з клістроними передавачами (Ильмень та TESLA).
Вже той факт що у Москві передавач попрацював 5 років з 1968 по 1973 та був заміний на TESLA-20/4D, говорить сам за себе. Виробництво цих передавачів, яке розпочалося наприкінці 60-х років було досить обмежене і десь у кінці 80-х років було припинено. В Україні передавач попрацював в Ізюмі, Красноперекопську, Прилуках, Рівному, Старобільську та Хусті.

Нажаль єдине що ми можемо показати так це склеювання з відео де є короткий фрагмент передавача в цеху Антополя (Рівне).

А на цьому відео швидше за все допоміжні шафи передавача у Прилуках.

Ильмень це був другий радянський ДМХ передавач великої потужності який працював на клістронах. Розробка ВАТ НПО ім. Комінтерна (С.-Петербург). Потужність відео була 20 кВт, звуку 4 кВт, 21-41 ТВК. Три кінцевих підсилювачи - клістрони, два були для зображення, один для звуку, у разі несправності одного з клістронів - передавач видавав 10 кВт замість 20 кВт. Клістрон 1 - лише зображення, клістрон 2 - універсальний, клістрон 3 - лише звук.
Виробництво розпочалося у 1973 році. Спочатку використовувалися клістрони А-148, пізніше КУ-318 (шифр «Атом»). Саме відсутність клістронів на заміну вже з другої половини 90-х стало найбільшою проблемою цих передавачів.
В Україні передавач попрацював в Бершаді, Ізюмі, Олевську (2), Мелітополі, Кропивницькому, Ровеньках, Петровірівці (Ширяєве), Шостці, Тернополі, Холмах (2). Цікава історія відбулася у Кегичівці де будівництво щогли йшло у роки розвалу СРСР і потужні передавачі так і не запустили, вже у 2000-них було знайдено невикористаний передавач Ильмень у гаражі.

А ось власне і фото передавача, перше С.-Петербург, друге Тернопіль, третє невідомо.
У 1988 році ВАТ НПО ім. Комінтерна (С.-Петербург) випустив Ильмень-2-1 та Ильмень-2-2. Потужність відео була 25 кВт, звуку 2,5 кВт. Ильмень-2-1 - 21-41 ТВК, а Ильмень-2-2 - 42-60 ТВК. Використовувались клістрони КУ-352А (шифр «Великан»).
У другій половині 90-х на пострадянському просторі було десь 190 передавачів Ильмень та з десяток передавачів Ильмень-2. Вважаємо що передавачів Ильмень-2 в Україні не було.


TESLA-20/4D це був ДМХ чехословацький передавач великої потужності який працював на клістронах. Розробка TESLA Hloubětín (який до цього вже постачав у СРСР метрові передавачі Зона, Зона-2, Игла). Потужність відео була 20 кВт, звуку 4 кВт, 21-39 ТВК. Два кінцевих підсилювачи - клістрони, у разі несправності одного з клістронів - передавач видавав 10 кВт замість 20 кВт. Водяне охолодження через відсутність рекуперації.
Використовувалися клістрони 71ST53 потужністю у 20 кВт. Саме відсутність клістронів на заміну вже з другої половини 90-х стало найбільшою проблемою цих передавачів. Кількість шаф - 6.
В Україні передавач попрацював в Києві, Харкові, Рівному, Хмельницькому (3), Кульчіївцях (2), Краматорську (2), Ровеньках, Хусті.

Ось відео де є короткий фрагмент передавача в цеху Антополя (Рівне).
Наступна та остання серія на клістронах вже була E, ось TESLA-20/4E, якійсь передавач попав таки і в Україну (третій потужний передавач у Хмельницькому).
Додатково на сторінці Хмельницького є фото аварії зі старою щоглою. Побитий передавач у цеху - саме TESLA-20/4D.

Тут варто згадати що TESLA постачала в СРСР також передавачі потужністю 5 та 1 кВт (неточність у статі - мова не про Зону яка зажди була 5 кВт).

Передавач TESLA-5/1D конструктивно повторював TESLA-20/4D, головна відмінність у тому що використовувались клістрони 60ST53 потужністю у 5 кВт. У зовнішньому вигляді - 5 шаф замість 6.
В Україні передавач TESLA-5/1D попрацював у Дніпрі, Кривому Розі, Маріуполі (2), Ужгороді, Подольську, Прилуках, Первомайську, Тростянці, Новодністровську, Шостці а TESLA-1/0,2D у Чернігові, Ізмаїлі, Керчі (2), Нікополі, Лисичанську. Також TESLA-5/1D планувався у Івано-Франковську, Кропивницькому, Миколаєві, Хусті, Черкасах.

Щодо передавача TESLA-1/0,2D - нажаль більше ніякої інформації немає.





На середину 2000-них в Україні, згідно Концерну РРТ, залишалось десь 20 передавачів на клістронах потужністю у 5 або 20 кВт.
Ну а закінчили ці передавачі якось так і так. Он навіть Ильмень з Красногорівки можна розпізнати.


Згідно частотного планування, для мовлення у ДМХ, тоді ще у 4-му діапазоні, мали використовувати антени з наступними характеристиками:


Те що вказано як 14,8 ДБ - це антена - АТП-IV-68 65 панелей (13 поверхів по 5 панелей на трубі діаметром 720 мм та висотою 20,19 метрів), 470-630 МГц, 14,8 ДБ.
Вона зустрічається або зустрічалась на вежах 2-го та 3-го покоління, на щоглах > 150 метрів, у Києві та Харкові там де встановлювали ДМХ передавачі потужністю 5 кВт або більше. Йшла комплектом до передавачів "Ладога" та "Ильмень", звісно передавачи ДМХ TESLA також могли мовити з неї.

№ заводського креслення – ЖЯ.2.099.945
ТВК – 21-39
Діапазон – 470-622 МГц
Кількість поверхів – 13
Розмір антени – 14,914 м
Вага антени – 3100 кг
Опорна конструкція - циліндр діаметром 0,72 м
Максимальна потужність – 2х(25/5) кВт (одночасна робота з двома передавачами 25/5)
Тип радіостанції – 1)«Ладога» 25/5; 2) «Ільмень» 25/5
Коефіціент підсилення – 30 разів (14,8 дБд)
Нахил діаграми у вертикальній площині – 1’
Головний фідер -1)160 мм; 2)HF-75-120D.

У Києві, Донецьку, Рівному, Тернополі та Краматорську (ще до подій 2014-го року) цю антену замінили на одну або дві AS30-UTV-01 (30 панелей (6 поверхів по 5 панелей), 470-860 МГц, мах. 35 кВт), у Хусті планували схожу заміну. Ще присутня у Харкові, Ізюмі, Красноперекопську, Прилуках, Олевську, Холмах. (Перелік може бути неповним.)

Здається дві такі антени, точніше труби для них, на щоглах, на відміну від більших нових веж, не можна було поставити, тому у Ровеньках є рознесений варіант цієї антени, де по 13-ть панелей монтувалися на ребра призми.

Здається що для передавачів TESLA-20/4D ця антена була змінена (або просто прийшов час її модернізації), стало 12 поверхів замість 13, таким чином панелей стало 60 (?) а не 68, панелі почали розташовуватися у шахматному порядку, а сама труба стала 1020мм (як мінімум на вежах та щоглах кінця СРСР де було по дві труби для панелей ДМХ). Назвемо її АТП-IV-60 (точна назва невідома), зазвичай ця антена встановлювалась на більш нових РТПС УРСР:


Ця антена є у Хмельницькому, Маріуполі, Мелітополі, Кульчіївцях, Ровеньках, Новодністровську, Тростянці, Петровірівці, Шостці. (Перелік може бути неповним.)

Уважний читач може помітити що на прикладі Ровеньок показані як АТП-IV-60 так АТП-IV-68. У Ровеньках були передавачи "Ильмень" та "TESLA-20/4D".
У Севастополі, Керчі, Більмаку, Кегичівці, Кременчуці, Волочиську та Советському схоже планували або АТП-IV-60 або АТП-IV-68 але не встановили через розпад СРСР. (Перелік може бути неповним.)

На вежах 1-го покоління та проектах "3.604.2-3" (Кривий Ріг, Первомайськ) змонтувати схожу антену не було ніякої можливості тому було вирішено додавати 4-х поверхову 16-ти панельну антену (по 4 панелі на поверх) на призмі 470х470 мм висотою 7 метрів і мовити з неї максимум 10 кВт (2 передавача 5/1 кВт). Ця антена мабуть мала 9,8 Дб згідно частотного планування (10 Дб згідно інших даних). Вага усієї конструкції - 1500 кг.



Така сама антена, приблизної висоти 4,6 метрів та загальною висотою 7,44 метри використовувалась для менш потужних передавачів.

На деяких РПТС антену замінили здається на АПКГ 4х4 від ГКБ "Луч" (Ужгород, Миколаїв).

Література: М.Г. Локшин «Сети телевизионного и звукового ОВЧ ЧМ вещания», Г.А. Савицкий «Антенно-мачтовые сооружения».