Потужні ДМХ передавачі СРСР та їх антени

Ладога
Ладога був перший радянський ДМХ передавач великої потужності який працював на металокерамічних тетродах. Розробка ВАТ НПО ім. Комінтерна (С.-Петербург). Потужність відео була 25 кВт, звуку 2,5 кВт, два напівкомплекти, 21-39 ТВК. Передавач мав низькі якісні та енергетичні показники у порівнянні з клістроними передавачами (Ильмень та TESLA).
Вже той факт що у Москві передавач попрацював 5 років з 1968 по 1973 та був заміний на TESLA-20/4D, говорить сам за себе. Виробництво цих передавачів, яке розпочалося наприкінці було досить обмежене і десь у кінці 80-х років було припинено. В Україні передавач попрацював в Ізюмі, Красноперекопську, Прилуках, Рівному, Старобільську та Хусті.


Нажаль фото немає.

Ильмень
Ильмень це був другий радянський ДМХ передавач великої потужності який працював на клістронах. Розробка ВАТ НПО ім. Комінтерна (С.-Петербург). Потужність відео була 20 кВт, звуку 4 кВт, 21-41 ТВК. Три кінцевих підсилювачи - клістрони, два були для зображення, один для звуку, у разі несправності одного з клістронів - передавач видавав 10 кВт замість 20 кВт. Клістрон 1 - лише зображення, клістрон 2 - універсальний, клістрон 3 - лише звук.
Виробництво розпочалося у 1973 році. Спочатку використовувалися клістрони А-148, пізніше КУ-318 (шифр «Атом»). Саме відсутність клістронів на заміну вже з другої половини 90-х стало найбільшою проблемою цих передавачів.
В Україні передавач попрацював в Бершаді, Ізюмі, Олевську (2), Мелітополі, Кропивницькому, Ровеньках, Петровірівці (Ширяєве), Шостці, Тернополі, Холмах (2). Цікава історія відбулася у Кегичівці де будівництво щогли йшло у роки розвалу СРСР і потужні передавачі так і не запустили, вже у 2000-них було знайдено невикористаний передавач Ильмень у гаражі.

А ось власне і фото передавача, перше С.-Петербург, друге Тернопіль, третє невідомо.
У 1988 році ВАТ НПО ім. Комінтерна (С.-Петербург) випустив Ильмень-2-1 та Ильмень-2-2. Потужність відео була 25 кВт, звуку 2,5 кВт. Ильмень-2-1 - 21-41 ТВК, а Ильмень-2-2 - 42-60 ТВК. Використовувались клістрони КУ-352А (шифр «Великан»).
У другій половині 90-х на пострадянському просторі було десь 190 передавачів Ильмень та з десяток передавачів Ильмень-2. Вважаємо що передавачів Ильмень-2 в Україні не було.


TESLA-20/4D
TESLA-20/4D це був ДМХ чехословацький передавач великої потужності який працював на клістронах. Розробка TESLA Hloubětín (який до цього вже постачав у СРСР метрові передавачі Зона, Зона-2, Игла). Потужність відео була 20 кВт, звуку 4 кВт, 21-39 ТВК. Два кінцевих підсилювачи - клістрони, у разі несправності одного з клістронів - передавач видавав 10 кВт замість 20 кВт. Водяне охолодження через відсутність рекуперації.
Використовувалися клістрони 71ST53 потужністю у 20 кВт. Саме відсутність клістронів на заміну вже з другої половини 90-х стало найбільшою проблемою цих передавачів.
В Україні передавач попрацював в Києві, Харкові, Ріному, Хмельницькому (3), Кульчіївцях (2), Краматорську (2), Ровеньках, Хусті.
Нажаль фото майже немає:

Харків, 1995 рік.

Краматорськ, 2016 рік.

Острава, Чехія.

Наступна серія вже була E, ось TESLA-20/4E, можливо якійсь передавач попав і в Україну.

Чешке Будовице , Чехія.

Додатково на сторінці Хмельницького є фото аварії зі старою щоглою. Побитий передавач у цеху - саме TESLA-20/4D.

TESLA-5/1D та TESLA-1/0,2D
Тут варто згадати що TESLA постачала в СРСР також передавачі потужністю 5 та 1 кВт (неточність у статі - мова не про Зону яка зажди була 5 кВт).

Передавач TESLA-5/1D конструктивно повторював TESLA-20/4D, головна відмінність у тому що використовувалась клістрони 60ST53 потужністю у 5 кВт.
В Україні передавач TESLA-5/1D попрацював у Дніпрі, Кривому Розі, Маріуполі (2), Ужгороді,, Подольську, Прилуках, Первомайську, Тростянці, Новодністровську, Шостці а TESLA-1/0,2D у Чернігові, Ізмаїлі, Керчі (2), Нікополі, Лисичанську. Також TESLA-5/1D планувався у Івано-Франковську, Кропивницькому, Миколаєві, Хусті, Черкасах.

Здається єдине фото TESLA-5/1D, музей у Jested, Чехія.

Щодо передавача TESLA-1/0,2D - нажаль більше ніякої інформації немає.



На середину 2000-них в Україні, згідно Концерну РРТ, залишалось десь 20 передавачів на клістронах потужністю у 5 або 20 кВт.
Ну а закінчили ці передавачі якось так і так. Он навіть Ильмень з Красногорівки можна розпізнати.


Антени
Згідно частотного планування, для мовлення у ДМХ, тоді ще у 4-му діапазоні, мали використовувати антени з наступними характеристиками:


Те що вказано як 14,8 ДБ - це антена - АТП-IV-68 65 панелей (13 поверхів по 5 панелей на трубі діаметром 720 мм та висотою 20,19 метрів), 470-630 МГц, 14,8 ДБ.
Вона зустрічається або зустрічалась на вежах 2-го та 3-го покоління, на щоглах > 150 метрів, у Києві та Харкові там де встановлювали ДМХ передавачі потужністю 5 або 20 кВт.

Харків, Прилуки, Ровеньки та ще раз Харків.
У Києві, Донецьку, Рівному, Тернополі та Краматорську (ще до подій 2014-го року) цю антену замінили на одну або дві AS30-UTV-01 (30 панелей (6 поверхів по 5 панелей), 470-860 МГц, мах. 35 кВт), у Хусті планували схожу заміну. Ще присутня у Харкові, Хмельницькому, Маріуполі, Мелітополі, Кульчіївцях, Ровеньках, Олевську, Новодністровську, Тростянці, Петровірівці, Шостці, Красноперекопську. У Севастополі, Керчі, Більмаку, Кегичівці, Кременчуці, Ізюмі , Волочиську та Советському схоже планували але не встановили через розпад СРСР. (Перелік може бути неповним.)

Здається дві такі антени, точніше труби для них, на щоглах, на відміну від більших нових веж, не можна було поставити, тому у Ровеньках є рознесений варіант цієї антени, де по 13-ть панелей монтувалися на ребра призми.

Ровеньки.
На вежах 1-го покоління та проектах "3.604.2-3" (Кривий Ріг, Первомайськ) змонтувати схожу антену не було ніякої можливості тому було вирішено додавати 4-х поверхову 16-ти панельну антену і мовити з неї максимум 5 кВт. Ця антена мабуть мала 9,8 Дб згідно частотного планування.



Чернігів, Дніпро та ще раз Чернігів.


Така сама антена, приблизної висоти 4,6 метрів та загальною висотою 7,44 метри використовувалась для менш потужних передавачів.

Нікополь.

На деяких РПТС антену замінили здається на АПКГ 4х4 від ГКБ "Луч" (Ужгород, Миколаїв).

Література: М.Г. Локшин «Сети телевизионного и звукового ОВЧ ЧМ вещания», Г.А. Савицкий «Антенно-мачтовые сооружения».


Наші друзі та партнери:

Ми на

приєднуйтесь

Ефірне телебачення та радіомовлення в Україні 2006-2021