У радянські часи бурові вежі, як і більшість інших веж, виготовлялися за типовими проєктами. Після завершення експлуатації за основним призначенням частину цих веж було переобладнано для розміщення телерадіомовного обладнання..
Найчастіше вони зустрічаються у Карпатах та Прикарпатті та на Полтавщині.

Можна виділити два основні типи веж: 41-метрові та 53-метрові. Кожен із двох основних типів мав кілька конструктивних виконань, що відрізнялися будовою секцій, проте загальні габарити та принцип конструкції залишалися однаковими. Перший тип зазвичай має два яруси відтяжок, другий — три. Кількість секцій може відрізнятися залежно від типу опорної секції.
Основа 41-метрової вежі має розмір 8×8 м, а 53-метрової — зазвичай 10×10 м.. Як видно зі схеми, висота дещо варіюється залежно від висоти опорної секції. На території України такі вежі можна зустріти доволі часто: Ще однією особливістю цих веж є застосування канатно-шарнірних розкосів. Саме така конструкція зумовлює необхідність використання відтяжок навіть для порівняно невисоких (41–53 м) веж.